Карпатский мед

Далеко за межі Карпат, лине слава про невтомних трудівниць — гірських карпатських бджіл — та їх висококалорійний лікувальний мед.

Далеко за межі Карпат, лине слава про невтомних трудівниць — гірських карпатських бджіл — та їх висококалорійний лікувальний мед. Морфо-біологічні та господарські властивості карпатських бджіл (висока плодючість маток, миролюбність, стійкість до різких змін погоди та захворювань, значна довжина хоботка тощо), «як і їх основний продукт — гірський мед, відзначено на міжнародних виставках золотими медалями.

 

Офіційну «характеристику» збирачкам гірського карпатського меду дала кафедра бджільництва Московської сільськогосподарської академії ім. Тімірязєва під керівництвом доктора біологічних наук професора Г. А. Аветисяна.

Розвитку бджільництва в Карпатах сприяє наявність великих площ заростей малини, ожини, іван-чаю на лісових вирубках. Проте, незважаючи на широку організацію кочівлі колгоспних пасік до місць медозбору, багата кормова база довго повністю не використовувалась.

Для повнішого використання лісових багатств, а отже й підвищення продуктивності лісів, при тресті «Закарпат-ліс» створено відділ побічного користування лісом. Одним з важливих завдань цього відділу є збільшення виробництва гірського меду.

Першим організував пасіку Рахівський; лісокомбінат. Його ініціативу незабаром підтримали й інші лісокомбінати. На кінець 1961 року в лісокомбінатах тресту нараховувалось уже 1176 бджолиних сімей.

Організаційні труднощі, відсутність кваліфікованих пасічників, невеликий розмір пасік (в середньому 73 бджолосім\'ї) негативно позначались па розвитку бджільництва. На більшості пасік бджоли утримувались у вуликах найрізноманітніших систем, починаючи з дуплянок та солом\'яних кошів, і лише незначна їх кількість утримувалась у вуликах-лежаках. У зв\'язку з цим трестом разом з обласною конторою бджільництва було вжито ряд заходів по забезпеченню пасік лісокомбінатів стандартними вуликами, пасічним інвентарем.

Кількість бджолиних сімей в наступні роки зростає за рахунок одержання природних роїв та формування штучних відсадків. Середній розмір пасік лісокомбінатів сьогодні становить 236 сімей. Всі сім\'ї переведено в стандартні вулики.

Перше місце в соціалістичному змаганні по розвитку бджільництва та збору гірського карпатського меду останні кілька років займає Рахівський лісокомбінат, на пасіках якого нараховується 800 бджолиних сімей. Це справжня фабрика цього чудового дару природи. В 1968 році Рахівський лісокомбінат одержав 231 ц валового меду, 351 кг воску та 142 сім\'ї приросту.

В 1968 році Рахівський лісокомбінат одержав від бджільництва 10 тис. крб. чистого прибутку. Собівартість одного кілограма меду становила 90 коп.

Найкращих показників серед пасічників не тільки лісокомбінатів, але й інших категорій господарств останні кілька років домагається пасічник Рахівського лісокомбінату Василь Васильович Бочкор, скромна і нелегка праця якого Указом Президії Верховної Ради СРСР відмічена медаллю «За трудову відзнаку». Пасіка на Білотисянському лісопункті була організована в 1961 році з 10 закуплених бджолиних сімей. Маючи певний досвід роботи з бджолами, набутий від діда, В. В. Бочкор з великим ентузіазмом взявся за розширення лісокомбінатівської пасіки.

Кілька сімей для розведення Василь Васильович розшукав у дуплах дерев. Саме такі бджоли потрібні були йому для розведення у високогірних кліматичних умовах. Радів, коли бачив, як з кожним роком кількість бджолиних сімей збільшувалася, зростав медозбір. Уже в 1963 році пасіка дала 1815 кг товарного меду, а в наступному році — дві тонни. Кількість бджолиних сімей з року в рік зростала (в 1964 році їх було рівно 100). Щороку кілька десятків сімей передавалось для створення нових пасік в лісокомбінаті, частину реалізовано в 1965 році обласній конторі бджільництва для створення бджолорозплідника гірських карпатських бджіл.

За період з 1961 по 1968 рік ця пасіка дала близько 12 т висококондиційного товарного меду. В 1968 році В. В. Бочкор одержав від пе-резимованих 95 бджолиних сімей 20 сімей приросту, 3803 кг валового меду (в середньому по 40 кг на одну сім\'ю), з них 2090 кг товарного меду, або 22 кг на одну сім\'ю, та 50 кг першосортного воску. Пасіка дала більше 2 тис. крб. чистого прибутку.

Основою досягнутих успіхів цього пасічника є утримання сильних бджолиних сімей. Йому належить ініціатива по впровадженню двокорпусних вуликів. Добре поставлена на пасіці племінна робота.

Найбільшу кількість меду бджоли збирають у період так званого головного медозбору, коли цвітуть основні медоноси — малина, ожина та іван-чай.

Головною турботою пасічника в цей період є забезпечення сімей молодими матками, доброякісним кормом та нарощення молодих бджіл на зиму. Для цього Василь Васильович ще під час головного медозбору вирощує маток у найбільш продуктивних сім\'ях, для чого залишає невідкачаними частину рамок з медом і пергою. Меду залишає у вуликах в середньо му по 10—12 кг, а решту (для зимівлі потрібно 18—20 кг) поповнює за рахунок згодовування цукрового сиропу.

 

Ці роботи провадить з таким розрахунком, щоб закінчити їх у вересні. Інакше бджоли не встигнуть переробити сироп і запечатати стільники за погожої погоди, щоб встигнути зробити обліт. Як правило, бджолині сім\'ї на цій пасіці йдуть в зимівлю сильними, займаючи по 8—10 вуличок. Зимують в спеціально пристосованому для цього приміщенні з втяжною та витяжною вентиляцією.

В зимовий період пасічник не дармує: ремонтує вулики, втягує дріт в рамки, особливу увагу приділяє регуляції температури в зимівнику. Якщо температура піднімається вище 4°, негайно посилює вентиляцію, залишаючи в зимівнику на ніч двері відкритими. Якщо і цього недостатньо, то в приміщення зимівника заносить лід або сніг. При похолоданні утеплює сім\'ї, здебільшого мохом. Завдяки такому старанному догляду бджолині сім\'ї виходять з зимівлі без відходу; не буває проносів та сирості у вуликах.

 

Виставляють вулики в кінці березня — початку квітня, в залежно від погодних умов. Пасічник намагається провести цю роботу при першій нагоді, коли температура повітря досягає 8—10° тепла, з тим щоб бджоли чим скоріше облетілись. Для цього заздалегідь звільняє точок від снігу. Своєчасне виставлення бджіл із зимівника має велике значення. Запізнення на 3—5 днів може призвести до сильних проносів і значного відходу бджіл у сім\'ях.

Стежачи за обльотом бджіл, пасічник виявляє сім\'ї, які погано перезимували. Сильні сім\'ї роблять обліт дружно і швидко. На прильотних дошках таких сімей через годину-дві після виставлення можна побачити бджіл з обножкою підсніжника.

В першу чергу пасічник оглядає сім\'ї, які слабо облетілись. Головна увага в цей період приділяється забезпеченню бджіл кормом з розрахунку не менше 6—8 кг меду і 1—2 рамки перги. Переконавшись, що в сім\'ї є досить корму й перги, а також розплід різного віку, пасічник забирає зайві рамки, які не обсиджують бджоли, гніздо добре утеплює.

В перші теплі дні, коли температура в затінку досягає 14° тепла і можна, не боячись застудити розплід, розібрати гніздо, провадиться головна весняна ревізія всіх бджолиних сімей, щоб детально з\'ясувати стан кожної сім\'ї, усунути недоліки і створити умови для швидкого нарощування бджіл. Після цих робіт по записах оцінюється стан сімей після зимівлі і порівнюється з даними зимівлі за попередні роки та осінньої ревізії, на основі чого виявляються зимостійкі та високопродуктивні сім\'ї.

Зразу після весняної ревізії пасічник ретельно очищає і дезинфікує вулики та пасічний інвентар. Вулики миє гарячим лугом або пропалює паяльною лампою до легкого побуріння.
 Коли у весняний період бувають значні і тривалі похолодання, В. В. Бочкор не спішить з розширенням гнізд, не турбує бджіл частими оглядами, щоб не порушити теплового режиму.

Розширюють гнізда стільниками, в яких уже виводилось 2—4 покоління бджіл і на яких у верхній частині є трохи запечатаного меду. Перед тим як поставити рамку в гніздо, мед розпечатується, а порожні комірки збризкуються цукровим сиропом.

 

Такий стільник, поставлений біля крайньої рамки з розплодом, швидко очищається бджолами і засівається маткою. При настанні хоча б невеликого взятку і появі на стільниках так званої побілки пасічник підставляє по 1—2 рамки штучної вощини поряд з крайніми рамками з розплодом. Не чекаючи повної відбудови, замінює їх новими рамками з вощиною, а ці використовує при головному взятку. Таким методом тов. Бочкор щорічно відбудовує по 8—10 стільникових рамок, що дуже важливо для зміцнення бджолиних сімей, працьовитості бджіл.

 

Другий корпус підставляється лише тоді, коли бджолина сімейка має 8—9 рамок розплоду і охопить всі 12 стільників (див. схему).

 

 

 

 

 

Схема розміщення стільників при розширенні гнізда в період гніздо після підставлення другого корпусу;

Велику увагу приділяє В. В. Бочкор племінній справі, тобто добору на плем\'я високопродуктивних бджосімей. На пасіці виділено племінне ядро, куди входять найкращі, найпродуктивніші сім\'ї. Вони використовуються за для виведення маток та і трутнів, для розмноження і медозбору.

 

Друга — користувальна група бджолиних сімей — щороку поліпшується за рахунок маток, вирощених у племінній групі. Непродуктивні сім\'ї поступово вибраковуються. Щоб уникнути спорідненого схрещування, Василь Васильович практикує обмін матками з іншими бджолярами.

 

 

 

 

 

 

 

 

Для профілактики захворювань бджолиних сімей та їх інтенсивного розвитку пасічник в період масового цвітіння хвойних дерев згодовує на сім\'ю по 100 г настояного на подрібнених молодих пагонах хвої цукрового сиропу. Така підкормка дає хороші результати.

 

гніздо перед підставленням другого корпусу; 

гніздо після закінчення медозбору.

Секретом успіху В. В. Бочкора є глибоке знання справи і наполеглива праця. Своїм досвідом він радо ділиться з іншими пасічниками.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *