Продуктивность пчелиной семьи

Кожен пасічник знає, що за однакових умов бджолині сім\'ї на пасіці показують неоднакову продуктивність. Часто сім\'ї навіть мають однакову силу, а продуктивність значно відрізняється. Це у великій мірі залежить від якості бджолиних сімей. Тому кожний пасічник, зацікавлений у підвищенні продуктивності бджолиних сімей, повинен провадити на пасіці племінну роботу.

Кожен пасічник знає, що за однакових умов бджолині сім\'ї на пасіці показують неоднакову продуктивність. Часто сім\'ї навіть мають однакову силу, а продуктивність значно відрізняється. Це у великій мірі залежить від якості бджолиних сімей. Тому кожний пасічник, зацікавлений у підвищенні продуктивності бджолиних сімей, повинен провадити на пасіці племінну роботу.

Пасічник має знати, що племінна робота — це один з найважливіших резервів підвищення продуктивності бджільництва. Адже відомо, що масовий відбір підвищує медопродуктивність бджолиних сімей на 20— 40%. Крім того, племінна робота дозволяє не лише підвищувати ме-допродуктивність сімей, але й їх зимостійкість, плодючість, стійкість проти захворювань, пристосованість до конкретних умов медозбору тощо.

Добре налагоджена на пасіці племінна робота дає можливість позбутись слабих сімей, наявність яких значно знижує продуктивність праці, спричиняє недобір меду, воску і т. д. Досвід показує, що сталих високих медозборів досягають лише ті пасічники, які систематично провадять племінну роботу і впроваджують прогресивні методи утримання бджолиних сімей і догляду за ними.

Існує кілька напрямків племінної роботи в бджільництві. Але для зони Карпат, враховуючи цінні господарсько корисні ознаки місцевих бджіл, найперспективнішим є поліпшення місцевих чистопородних бджіл методом масового або індивідуального відбору. Про цінність карпатських бджіл свідчить той факт, що ними зацікавились працівники кафедри бджільництва Московської сільськогосподарської академії ім. К. А. Тімірязєва. Наукові співробітники кафедри вже кілька років вивчають карпатських бджіл на Закарпатському матковивідному бджолорозпліднику.

За даними І. К. Давиденка (1969), довжина хоботка у карпатських бджіл у середньому дорівнює 6,6 мм, максимальна — 7,01 мм; кількість яйцевих трубочок в одному яєчнику в середньому дорівнює 169, максимальна —202. Середньодобова яйцекладка кращих маток досягає в кінці травня 1800—1900 яєчок, у той час як яйцекладка маток середньоросійських бджіл у розпалі сезону, за даними Ф. Тюніна (1926) і Г. Ф. Таранова (1968), — лише 1500—1600 яєчок.

Карпатські матки вже в першій половині квітня щодоби кладуть близько 1000 яєчок. На відміну від українських бджіл карпатські бджоли малоройливі, причому просте зривання маточників і незначне розширення гнізда виводить сім\'ю з ройового стану.

У карпатських бджіл досить часто спостерігається тиха зміна маток, при цьому стара і молода матки разом живуть до кінця сезону. Крім того, карпатські бджоли економно витрачають узимку кормові запаси. З цими бджолами можна працювати без сітки і димаря.

Цікавою особливістю карпатських бджіл є те, що відбір матки практично не впливає на льотну діяльність сім\'ї, особливо при наявності хоч слабого взятку.

Таким чином, пасічники зони Карпат мають у своєму розпорядженні прекрасну популяцію бджіл і залишається лише з великої кількості бджолиних сімей вибрати найкращих і розмножувати їх.

Щоб племінна робота з бджолами була успішною, треба виконувати цілий ряд вимог. Насамперед, необхідно вивчити умови клімату і медозбору в даній місцевості. Важливо визначити характер медозбору, типовий для даної місцевості. При цьому треба мати на увазі, що підвищити продуктивність бджолиних сімей, закріпити інші цінні господарсько корисні ознаки можна лише при умові посилення пристосованості бджіл до конкретних умов медозбору.

Бджолиним сім\'ям необхідно створювати найкращі умови утримання і догляду: лишати в зиму достатню кількість доброякісних кормів, добре утеплювати весною і восени, своєчасно розширювати гнізда. Коротше кажучи, створювати всі умови для нарощування великої сили для головного взятку. Тільки при наявності найкращих умов утримання, бджолині сім\'ї зможуть повністю проявити свої позитивні спадкові властивості. А виявлення і поліпшення цінних спадкових властивостей і є основним завданням племінної роботи.

Щоб робота була успішною, необхідно зберігати індивідуальність у розвитку основних бджолиних сімей, не можна допускати зльотів і нальотів з одних сімей в інші, до мінімуму зменшити підсилення одних сімей за рахунок інших. Треба мати на увазі, що підсилені сім\'ї не можна використовувати для розмноження навіть при найкращій їх продуктивності. Разом з тим, сім\'ї, від яких брали бджіл і розплід, не зможуть повністю проявити свої цінні спадкові якості.

Має бути точна реєстрація походження бджолиних сімей. Необхідно систематично враховувати стан сімей, оцінювати їх важливі господарсько корисні ознаки, маючи на увазі, що без цього не можна провадити племінної роботи. Відбір слід робити по можливості від більшої кількості бджолиних сімей. Адже чим більша кількість сімей, тим більша вірогідність виявлення найцінніших з них.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *