Мед как лекарство

Квітковий мед є продуктом, процес утворення якого зв\'язаний з діяльністю спеціальних залозистих тканин рослини-медоноса й організму бджоли. Мед містить 65—80% глюкози і фруктози, 13—20% води, 7— 15% припадає на вуглеводи, органічні кислоти, ферменти, вітаміни, мінеральні та ароматичні речовини і ще майже 100 інших, мікрокомпонентів. Мед цінний не тільки в харчуванні, він успішно використовується і в медицині.

Квітковий мед є продуктом, процес утворення якого зв\'язаний з діяльністю спеціальних залозистих тканин рослини-медоноса й організму бджоли. Мед містить 65—80% глюкози і фруктози, 13—20% води, 7— 15% припадає на вуглеводи, органічні кислоти, ферменти, вітаміни, мінеральні та ароматичні речовини і ще майже 100 інших, мікрокомпонентів. Мед цінний не тільки в харчуванні, він успішно використовується і в медицині.

 

Якщо екстракти, настої, відвари деяких квітів мають цілющі властивості, то зрозуміло, що мед, вироблений з нектару квітів та збагачений ферментами, безперечно, є насамперед лікувальним продуктом.    

Мед має тонізуючі властивості. Він збуджуюче впливає на нервову і кровоносну системи, тому винятково корисний для людей, фізично і розумово перевтомлених і ослаблених. Систематичне вживання невеликої кількості меду (1—2 ложки на день) сприятливо впливає на роботу серця, нормалізує склад крові, підвищує вміст гемоглобіну.

Ще лікарям стародавньої Греції і стародавнього Риму було відомо, про медові заспокійливий та снотворний ефекти. Спостереження показують, що нема більш приємного і нешкідливого снотворного засобу, як склянка медової води.

Останнім часом бджолиний мед почали застосовувати для лікування гіпертонії: він містить ацетилхолін, який має властивість знижувати кров\'яний тиск.

Систематичне вживання його в їжу сприяє нормальній діяльності шлунково-кишкового тракту.

Майже 1000 років тому Авіценна в своєму знаменитому «Каноні лікарської науки» писав, що молоко, вживане з медом, очищає виразки, сприяє їх дозріванню, промиває.

Теплий водний розчин меду швидко засвоюється організмом людини, він не подразнює слизової оболонки кишечника, знижує кислотність шлункового соку. Холодний водний розчин меду, навпаки, сприяє підвищенню кислотності.

Надходячи в печінку, мед підвищує всі її функції, особливо бар\'єрну, чим сприяє кращій опірності організму до інфекцій та інших шкідливих зовнішніх впливів.

Дякуючи дослідженню багатьох авторів, які науково обгрунтували лікувальну дію меду, він з народного засобу в сучасній медицині перетворився в лікувальний засіб.

Меду властиві протимікробні обезболюючі та регенеративні властивості. Мазь Конькова, виготовлена на основі бджолиного меду, користується великим попитом у людей, які страждають трофічними виразками.

Заміна цукру медом в дитячому харчовому раціоні попереджує декальцинацію зубів, тому що для меду характерні антибактеріальні властивості. Крім того, він містить фтор, який також сприятливо впливає на зуби.

В Росії, наприклад, для лікування легеневого туберкульозу мед застосовували в комбінації з жиром ведмедя, борсука, собаки.

Нарешті, мед у медицині застосовується при лікуванні очних хвороб. У стародавньому єгипетському медичному пам\'ятнику — папірусі Еберса, якому більше 3500 років, поруч з рецептом виготовлення медової мазі зауважено червоною фарбою: «...це дійсно чудовий засіб».

В Одеській обласній лікарні з успіхом застосовується мед для лікування таких очних захворювань, як кератит, виразки рогівки тощо.

Мед широко застосовується і в косметиці. Ще Гіппократ згадував, що мед здатний надавати шкірі приємного кольору. Медові маски знезаражують шкіру, придають їй свіжість, бархатистість, згладжують зморшки.

Мед — де найбільш приємні ліки, створені самою природою, які з задоволенням приймають і дорослі, і діти. На жаль, в аптеках немає високосортного меду, мало його і в продовольчих магазинах.

В 1966 році в цілому по країні одержано близько 10 кг меду на бджолину сім\'ю (всього в СРСР 10 000 000 бджолиних сімей), по Україні ще менше — по 5,9 кг. Ось чому проблемою бджільництва слід серйозно зайнятися. Адже, крім меду, бджоли дають віск, прополіс, маточкове молочко, бджолину отруту. Ще більшу користь дають вони, запилюючи сільськогосподарські рослини. Вчені підрахували, що на кожний карбованець доходу від меду припадає 5—10 крб. доходу від запилення бджолами садів, городів, полів.

У колгоспі ім. XXII з\'їзду КПРС Бершадського району Вінницької області на кожний гектар посіву гречки вивозять по 10 бджолосімей і одержують до 30 і більше центнерів зерна. Казахська дослідна станція бджільництва в 1960 році встановила, що при віддаленні посіву соняшника на 15 км від пасіки його врожай був нижчий більш ніж на 20°/о, порівняно з урожаєм на ділянці, яка знаходилась на віддалі 0,5 км. Зросла порівняно пустозерність з 6,5°/о до 11,5, а там, де бджіл взагалі не було, пустозерність становила 21,6%.

Американський садовод платить пасічнику по 5—7 доларів за кожну бджолину сім\'ю, підвезену для запилення його саду, крім того бере на себе всі зв\'язані з цим транспортні витрати.

Значення бджіл для народного господарства збільшується з кожним роком ще й тому, що хімічна боротьба з шкідниками і бур\'янами призводить до скорочення кількості комах-запилювачів. Не буде перебільшенням сказати, що з часом основним запилювачем ентомофільних культур залишаться бджоли.

Якщо до цього додати, що на неосяжних просторах нашої країни значні земельні площі зайняті рослинами-медоносами, то напрошується висновок: питання бджільництва потребують невідкладного розв\'язання.

Кормова база бджільництва Івано-Франківщини за своїм загальним нектарозапасом, його насиченістю на одиницю площі багата і різноманітна. Якщо в гірській і передгірній зонах основним джерелом медозбору є природні угіддя: насадження липи, верби, зруби лісу з чагарниками малини і різнотрав\'я, то в рівнинній зоні бджоли збирають мед в основному з сільськогосподарських культур — конюшини білої і червоної, гречки, соняшника та інших.

Загальний нектарозапас області становить приблизно 13 155 т. Враховуючи, що з цього запасу бджоли можуть зібрати 50°/о нектару, то при максимальному використанні кормової бази, застосовуючи кочівлю, можна утримувати близько 55 тис. бджолосімей з товарним медозбором по 25 кг кожна. Фактично нараховується до 40 тис. бджолиних сімей (враховуючи і приватне користування), від яких одержують по 3—5 кг товарного меду.

Слід зауважити, що валовий вихід меду за останні 5—7 років не перевищував 12 кг на бджолину сім\'ю.

Аналіз стану кормової бази бджільництва області по зонах показав, що нектарозапас у рівнинній зоні становить 978 т, або в середньому на 1 га площі припадає 2,5—3 кг. В передгірній і гірській зонах нектарозапас становить відповідно 5103 і 7035 т, або в середньому на 1 га припадає 11,5 і 18 кг. Якщо в умовах низинної зони на одній пасіці можна утримувати 20—25 сімей, то в цих зонах їх можна розширити до 100—150 сімей і одержувати від кожної не менше 25 кг товарного меду. Застосовуючи кочівлю пасік, вихід товарного меду можна значно збільшити.

Незважаючи на те, що загальний нектарозапас в області достатній і може забезпечити більше 50 тис. бджолиних сімей з товарною продуктивністю по 20—25 кг меду, проте розподіл медоносних культур дуже нерівномірний і зосереджений в основному в передгірній і гірській зонах. Пасіки рівнинної частини області не мають достатньої кормової бази, тому для них кочівля на медозбір у гори необхідна. Ті пасіки, де бджолині сім\'ї знаходяться в нетранспортабельних вуликах, бджолярі похилого віку, слід розміщати всередині господарства по 25—30 сімей на відстані 3—5~ км одну від одної.

Тоє виникає необхідність зміцнювати і поліпшувати кормову базу бджілярства в рівнинній зоні. На сьогодні в області є більше 20 тис. га плодоносних та неплодоносних садів. Якщо в міжряддях сіяти на зелене добриво або корм худобі лю-пино-фацелієву суміш, навіть хоча б на половині цієї площі, то нектарозапас в області можна значно збільшити.

За даними Академії наук Української РСР, нектарозапас на 1 га такої сумішки, залежно від умов, коливається від 55 до 160 кг. Якщо взяти середню продуктивність люпино-фаце-лієвої сумішки — 110 кг/га, то з 10 тис. га міжрядь садів бджоли можуть використати (110 кг X 10000 = 1 100 000 кг; 1 100 000 кг : 2 = 550 000 кг) 550 тис. кг нектару, а це значить, що тільки на цій кормовій базі можна утримувати близько 4 тис. бджолиних сімей з товарною продуктивністю по 50 кг від кожної і одержати додатково до 200 т меду. А це приблизно в 2 рази більше, ніж одержує область тепер. Крім того, якщо ці посіви використовуватимуться на сидеральне добриво, врожайність садів підвищиться, за даними А. М. Бурмістрова, на 16— 59%.

Хороші результати дали посіви фацелії, в суміші з кукурудзою, горохом та вівсом при випробуванні на Українській дослідній станції бджільництва. Вирощувати фацелію з кукурудзою рекомендується квадратно-гніздовим способом з міжряддями 70X70 см і нормою висіву на 1 га: кукурудзи —    20 кг, фацелії — 3 кг. Горохо-фацелієву сумішку краще сіяти вузькорядним способом з міжряддям 7,5 см та нормою висіву гороху — 220, фацелії — 3—4 кгіга. Горохо-вівсяно-фацелієву сумішку можна теж висівати вузькорядним способом з нормою висіву: гороху і вівса — 260, фацелії —    З кг/га.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *